Тимченко Анжела Артемівна
Дата народження:
10.04.1964Дівоче прізвище - Мелкумова. Широкому загалу Тимченко відома як волонтерка, яка опікувалась питаннями інклюзії та допомоги українським військовим. Але ця жінка виявилась не просто колаборанткою та зрадницею, а агентом проросійських сил впродовж багатьох років. На початку двотисячних Тимчекно займалась мережевим бізнесом та була депутаткою міськради від Блоку Наталії Вітренко. Нагадаємо, що партія Вітренко виступала за єдиний економічний простір з Росією та Білоруссю. Проводила такі чудові акції, як пікетування учень НАТО в Криму, хресний хід на підтримку православія, вуличні акції “проти реабілітації ОУН-УПА” та пікетування мережі «McDonald’s» з лозунгами «Россия нам друг — агрессор нам враг, мы за Украинский картофель и творог!». Тимченко очолювала комісію міськради з питань науки та освіти від цієї партії. Фактично цю політсилу в Маріуполі контролював Петро Іванов і це був тільки початок зв’язку Тимченко з Івановим. Офіційно Тимченко заробляла тим, що здавала комерційну нерухомість в оренду, але фактично вона тримала мережу “наливайок” по місту. Через це потрапила до скандалу за участі Галини Одноріг, яка разом з активістами “Національного корпусу” робила рейди по незаконно працюючих “генделиках”. “Кришу” наливайкам Тимченко забезпечував Іванов. Зв’язок Тимченко з Івановим розповсюдився і на її родину: Роман Теслюк, зять Тимченко, був наглядачем за бізнесом Петра Іванова, зокрема за ринком "Космос" та іншими бізнесами. Контролював грошовий потік до Росії, слідкував за тим, щоб у всіх сферах Маріуполя були “свої” люди. Зараз в Маріуполі він займається тим самим. Тим часом Тимченко розгорнула активну громадську діяльність: вона зареєструвала ГО “Фонд “Довіра” та займалась питаннями інклюзії та опіки над дітьми, які опинились в скрутних життєвих обставинах, біженцями та людьми з інвалідністю. За грантові гроші вона реалізовувала суспільно важливі проєкти: наприклад, навчання поліцейських жестовій мові або проведення форуму “Світ рівних”. В політичній сфері вона реалізовувалась в лавах партії “За майбутнє”. Чому не ОПЗЖ? А все просто: це було б дуже очевидно. Справа в тому, що Петру Іванову була потрібна людина, яка б інформувала його зсередини патріотичного активу Маріуполя. Нею стала Тимченко: проєкт з навчанням поліціянтів став їй в пригоді, і вона роззнайомилась та втерлась в довіру до керівництва нової патрульної поліції, а показова громадська діяльність створила для неї імідж безкорисної проукраїнської волонтерки. Насправді Тимченко весь цей час виконувала роль “крота” в проукраїнському активі, негласно залучалась до політичного просування та лобіювання партії ОПЗЖ, забезпечувала їх фінансування на виборах. Втерлася в довіру патріотичному активу настільки, що була координаторкою ГО "Новий Маріуполь", тісно співпрацювала з волонтерським центром "Халабуда" та була присутньою на всіх засіданнях Штабу оборони Маріуполя. Під час активних воєнних дій вона була ледь не єдина, хто залишався зі зв’язком, коли в місті його вже майже не було. Писала проникливі пости у фейсбуці, хоча насправді здавала позиції українських військових. Виїхала спочатку в Крим, а тепер за неперевіреною інформацією знаходиться в Німеччині.
Джерела:
